А вранці я прокинусь безтурботна,
І буду розкладати по полицям
Чому весна для нас така холодна
Та хто дав право на життя дурницям.
Я істину малюю на папері,
Її таємну суть, таємну силу...
Заходь, вже щирості відкрила двері,
Може дарма так рано відчинила?
Ти тільки обережно, не насмічуй,
Весь бруд, будь ласка, залишай надворі.
Готові ми у мить змінити звички
Й втопити лаву прирікань у морі?
Я так. Я хочу. Кожен обирає.
Якщо з тобою - це не випадково.
Місце під сонцем або йти по краю,
Співати злості й люті колискову,
Вміти промовчати, пробачити, стерпіти...
Ця тема вічна, озеро глибоке.
Важка, але повинні зрозуміти -
Найважливіше те, що ненароком.