Ти пишеш: у вас задощило надовго,
І зимно, й незатишно якось украй,
Неначе за пазуху ллється тривога,
І просить пощади у хмар навіть гай.
А я за дощами вже скучила, друже —
Це щастя, це рідкість у нас, зрозумій!
Буває, сприймаю, як радість, калюжу,
Де тішить гримасами місяць німий.
Бо дощ нам за щастя у спраглій пустелі.
Пришли хоч в конверті хмаринку одну,
А я тобі вчора, у файлі веселім
Послала вже сонячну мить чепурну.
Хтось, певно, кепкує із дивної дії,
А я лиш упевнена — думка жива.
Як зичення добрі у Простір посію —
То будуть у друзів щасливі жнива!
Хай буде у міру дощів життєдайних,
І днів, зацілованих сонцем ясним!
А десь із глибин віковічних безкрайніх —
Летить білий голуб — Добра пілігрим.
* Цю відкритку я отримала сама колись у дар від друзів.
Очевидно, що хтось з ясною душею і добрими зиченнями для людей, помістив її в Інтернеті.
Приношу щиру подяку авторові фотографії!!!