История одного путешествия Історія однієї мандрівки
День был погожий – то есть, обычный, серый. Гожа була днина – тобто буденна, сіра
Из пустоты Вселенной планеты вынув, З порожнечі Всесвіту планету свою діставши, -
Шёл человек и нёс на ладони Сердце: Йшов чоловічок. В долонях своїх він ніс Серце
Был он не то, что добрый, Був не те, що добрий
Но весь – навылет. Від п’ят до маківки – наскрізь.
Так получилось, что пошутили боги Вийшов дишель: туди - куди боги жартували
Вечным обманом зрения: век за вехой Вічним обманом зору: вік за сторіччям
Шло само Сердце, - Шкандибало самотньо Серце
Хоть и слыло безногим, – Всі знали – воно – безноге!
Шло и несло в желудочке человека. В своєму шлуночку людину з собою таскало.
Переплавляясь в месиво цвета мокко, В колір «мокко», - переплавленим фаршем
К стокам текла брусчатка девятым валом. Акведуками текла бруківка, валом «Дев’ятим»!
Взрослые плыть ногами в грязи не могут: Дорослим: плавати ногами в багнюці – годі…
Сердце смогло - ребёночком годовалым. Лиш серцю до снаги: малятком з рожевими п’ятами.
Сердце плыло вперёд, подминая клумбы; Серденько лишень вперед, руйнуючи клумби
Сердце пути разгадывало по рунам; Свій шлях воно шукало у рунах…
Именно Сердце в море вело Колумба, Са’ме Серце вело по океану Колумба,
В горы – гуцула, В гори – гу’цула
В пламя – Джордано Бруно, У полум’я – Джордано Бру’но,
В небо – пророка, До неба – пророка,
Клёнище – к аневризме, Клену душу згубив законник,
Янку – на мост, Янку – на міст,
СашБаша – на подоконник… СашБаша – на підвіконник….
А по дороге сердце стучалось в избы На шляху своєму - Серце просилось у хати
К тем, что лежали в койках, трясясь от колик. До тих, хто лежав у ліжках, готуючись умирати.
Люди его, естественно, привечали: Його люди, звісно ж, - шанували
Люди ему включали обогреватель, Для нього вони вмикали тепло електричне
Люди его поили горячим чаем, Кип’яток без «заварки» йому пити давали
Люди ему стелили свои кровати, На ліжка свої стелили перини зі смаком полуничним
Люди его купали своей мочалкой; Купали люди його своїми мочалками
Те, что богаче, даже давали мыло, - Мільйонери в передсердя ще клали мило, -
Только одно условие: Умова лишень одна:
Чтоб молчало, Щоб тільки мовчало
Чтобы оно им правды не говорило. Щоб Воно правди їм не говорило.
Чтобы оно не выдало, как за краем І щоб не викрило воно, як там, за краєм
Мирной деревни жгут их рыбачьи лодки; Села щасливого, палять не яхти, - човни рибацькі
Как, на морозе брата их раздевая, Як на морозі, в кістки, брехню затирає …
Новый нацист суёт ему пулю в глотку. Новий нацист пістоля до рота вставляє хвацько.
Сердце просили музыки, - а не ржавчин. В Се’рця просили мелодій, а не іржу у трубах
Если ж оно вело себя вдруг иначе, Та коли воно справедливість „на гора” давало
Сердцу в лицо подчёркнуто громко ржали, Кулак летів волохатий прямісінько Серцю у зуби
Чтобы не слышно было, как Сердце плачет: За лязгом та кров’ю не видно й не чутно, як Серце – ридало.
«Лучшая в мире музыка – это шутка. «Найкраща у світі музика – жарт дотепний
Лучшее в мире облако – это вата. Найкраща хмаринка у світі – солодка вата
Лучшая в мире женщина – проститутка. Жінка найкраща в світі – гаряча хвойда, а не тепла…
Лучшая в мире исповедь – это матом». Сповідь найкраще чути підсилену «матом».
Сердце металось. Серце вагалось
Сердцу – хотелось в Мекку. Серцю хотілось у Мекку.
Сердце устало и, распростившись с фальшью, Змучилось Серце, - й попрощавшись із фальшю:
Сплюнуло из желудочка человека - Зригнуло людину з шлуночка – далеко, далеко!
Прямо им в борщ… Рогатим в пекельний борщ …
И чистым умчалось дальше. Очистившись … - мандрує далі.
Автор: БЖ Евгения Бильченко Переклад: Сергій Труш 21 травня 2015 р.