Вкусом Вишни на губах спелый плод любви,
Только слёзы на глазах, где мечты мои,
Растворился словно дым о любви мираж,
День казался золотым, скучен вечер страж.
Как, случилось, расскажи, Вишенка в саду,
Почему печальна жизнь, ведь я счастья жду,
Почему средь лепестков был утерян след?
Соком
Вишенка
влечёт,
а любви
уж нет...
***
Цвітуть вишневії сади,
Всі вкриті білим, мов фатою,
Стежки закоханих сюди
Ведуть весільною ходою.
Час зупинив тут подих свій,
Пташки виспівують завзято,
Бджола залишила свій рій,
П'янким смакує ароматом.
Летять пелюсточки з садів,
Мов заметіль вирує миттю
І знову я прийшла сюди,
Хоч вже минає пів століття.
Хоча вже й білить сивина,
Ще молодії мої скроні,
Гадаю - не моя вина,
Що в цвіту серденько в полоні!
(ЛНД)
04.05.2006
(фото - интернет)