Засинаючи в різних місцях,
Вони завжди засинали разом.
Прокидалися разом також, в різний час,
Забуваючи про образи.
Це не магія, слово своє даю,
Це - любов, що за неї сильніша,
Засинаючи тихо казали люблю.
Прокидаючись - ще
тихіше.
Не злякати щоб.
Очі лише открива,
Він одразу думав про неї,
Не навмисно, звичайно, - це все вона
досить довго жила близь легенів.
А вона прокидалася трохи раніш,
І шукала його спозаранку,
Неймовірну читаючи кількість книг,
Хоч знаходила в серці спочатку.
Вони жили окремо,
може в різних містах,
Але всеж прокидалися разом,
Все тому що в їх перших, й останніх думках
Місця ще на когось не зосталось.