Прости мені батьку! Прости мені мати!
Я мушу країну свою захищати.
Від тих лиходіїв, від тих супостатів,
Що хочуть останнє в народу відняти.
Нам треба єднатись і разом вставати,
Нам треба всім разом "очки" познімати.
І пелену сіру з голів виганяти,
Бо ворог "руками" нас може здолати.
Не плач моя мила, кохана дружина!
А бережи міцно наших донечку й сина.
Не лий сльози гірко, і не побивайся,
А вірною бути Батьківщині старайся.
Не треба дивитись на мене так сину,
У нас все що є - то лише Україна!
Якщо ми відступим і зброю складемо,
То разом з сім'єю в пітьму попадемо.
Не плач моя доне, так гірко за татком!
Візьми краще фото для себе на згадку.
Якщо раптом тата на світі не стане
То знай, моє фото ніяк не зів'яне.
Якщо раптом скажуть, що мене подолали,
То знайте неправду, ті люди сказали.
Я буду стояти допоки там не загину,
Любіть мої діти, як і я Україну.
Любіть мої діти, та не цурайтесь!
Ворогів на Вкраїну свою не впускайте.
Бережіть свою мову й народом пишайтесь,
Та ніколи ворогами її не ставайте!