Стогне Україна у новому ярмі і нових ранах.
За чуже майбутнє спину гне, а не за свійське.
Загубили Україну на запроданських майданах
За кроваві гроші, і за "печиво" злодійське...
У чужі найманці пішли, занапастили свою волю,
Осліпли в рабстві помаранчиво-корічневих ідей.
А чи варто було міряти безглуздям свою долю,
Позбавляючи майбутнього українських дітей?
Скільки ще ми будемо на свої землі страждати,
Бути в збоченців рабами... Я, як і усі, сьогодні мушу
Зрозуміти, що свою країну на майданах продавати,
Все одно, що продавати свою совість, свою душу!