Колись давно так повелося,
Що розділились ми на клани два.
Комусь веденим бути довелося,
В когось ведуча завжди голова.
Минає час...Змінялися століття
Але незмінні залишаються вони:
Те стадо, задоволене лохміттям
І ті, хто завжди будуть на коні.
Один від одного вони залежать.
По - іншому ніколи не було...
І кожний з нас комусь належить
Чи нам належить хтось. Це зло?
Така модель відносин між людьми.
Налагоджена і звичайна. Непомітна.
Одні йдуть в пітьмі,
А інші мають світло...
І буде так, мабуть, завжди,
Доколи є кого вести...