ЮРИЙ КИРИЧЕНКО (1954 - 2015)
Мне кажется, я жил здесь на Земле.
Однажды, кажется, я был уж в этом мире.
Делил с ним радость, горевал в беде…
И это воплотилось в моей лире.
Мне кажется, я знал уже тебя.
Я целовал глаза твои, лаская.
Сплетались чувства, музыкой звуча,
Всё остальное напрочь отметая.
Мне кажется, я знал твоё «люблю».
А может, всё мираж? А может…
Вот и сегодня над строкой не сплю,
Но стих молчит – ведь повторять негоже.
Уже всё было: я и ты, весна,
И соловей, что сердце мне тревожит…
И ночь, от щебета его без сна,
И слово, что с моим до боли схоже.
Мне кажется, я жил здесь на Земле.
Мне кажется, я был уж в этом мире…
Но ум рассветом озарён во мгле,
И память сердца снова шепчет лире…
2009 г.
Юрiй Кириченко (1954 - 2015)
НАПІВФАНТАСТИЧНА БАЛАДА
Я вже, здається, жив на цій землі,
Я вже, здається, був у цьому світі.
Його тривоги, радощі, жалі
В знамена моїх розмислів сповиті.
Я вже, здається, знав тебе колись,
Голубив поцілунком твої очі.
Мої чуття з твоїми обнялись,
Аби навік пощезли поторочі.
Я вже, здається, знав твоє "люблю",
А може, це лиш мариться, а може...
От і сьогодні над рядком не сплю,
А вірш зітха: повторювать негоже.
Вже все було: і я, І ти, й весна,
І соловей, що серденько тривоже...
І ніч, від щебетання голосна,
І слово, на моє до болю схоже.
Я вже, здається, жив на цій землі,
Я вже, здається, був у цьому світі.
Ряхтить зоря в світанку на чолі,
При серці ж ' зорі згадок соковиті...