Весною зимнього цвітіння
Я не скажу тобі ні слова
Я наче полоса терпіння,
Скоріше вічної любові...
Або тріпотного тремтіння...
Я... я боюсь...
Зробити помилку у слові,
Як в очі сині подивлюсь,
Так по щоці збігають сльози...
За дивні, дивні береги
Цієї тонкої любові,
За ніжні подихи весни
В духмяних травах, в чистім полі...
Що ти зробила?
Краще б не знав
Твої прекрасні білі крила,
Що їх побачив й покохав.