Цей час, що біжить, як солдат:
Швидко, пригнувшись - під кулями,
Час, важкий, буцім наплічник –
І нічого не викинеш, бо все важливе:
Набої і кровоспинне,
Спиною
біжать мурашки,
І не зупиниш
спогадів уночі про дитинство – своє і синове,
про козаків і розбійників через вічне тире,
двір твій дитячий вже геть посивів –
пух із тополі,
пух,
вінні,
пух,
бух,
бах,
бабах…
Знову накрило, гатять і гатять, мать…
Це війна у режимі он-лайн,
Цей комп"ютер не вимикають на ніч,
Чат із Господом Богом,
Бігом,
бігом!
Стрічка новин, як і стрічка Мебіуса,
Пливе в безкінечність,
А життя тут таке кінечне,
Кіношне якесь:
Щойно живий – фото на згадку – усмішка,
Лайки, коменти, друже, тримайся, веселий смайл -
За півгодини у стрічці новин на фб –
Вже немає в живих того, того і того немає…
Вільний портал до раю!
Як комп"ютерна гра у режимі он-лайн –
Голоси
З поля бою…
Так швидко тепер умирають…
А сусідка чекала свого чоловіка з тамтої_давно війни ще два роки,
Аж заким прийшла похоронка…
Ще два роки із ним балакала перед сном – подумки,
Ще писала листи – паперові та довгі,
Надсилала світлини себе та сина…
Два роки фори, випрошені у смерті…
А тобі залишиться
Стерти
Його акаунт
Із соціальних мереж,
Стерти
Його телефон –
Голос його,
Що червоною цівочкою стікав у слухавку,
Тікав
через вільний небесний канал,
як він умирав у соняхах
і балакав з тобою,
жінко…