Наші лани за нас пожали.
Нас перетин розбив на два.
Наші сліди як ті кинжали,
Що гострі. Втім, як і слова...
Наш вітер віє наче чемно.
Нас не розділить полум'я.
Наш попіл також не даремно
Сховає зайва темрява.
Наше тепло завжди палає.
Нам не забути тих годин...
Наше ярмо нас не лякає.
На нас нема нічиїх провин.
Нашу любов не втоплять ріки.
Нас не відносить течія.
Наші думки це наші діти.
Це ще не програш - нічия...
Нашими краплями дощ падає.
Нас переповнить та вода.
Нашими льдами ми ранимо.
Не тільки зовні холода...
Нас не розпнуть на двох березах,
Не розітруть нас до піску.
Ми довго ходимо по лезах -
Дорогу знайдем менш різку!