Оксана Пахлёвская (р. 1956)
* * *
Ни окон, ни свечей. Средь темноты –
лишь клавиши холодные и руки.
Не музыку, а ночь играешь ты, –
овеянную вечностью разлуки.
Я ненадолго, только ты не верь.
Судьба тому свидетель: навсегда я.
Ни стен, ни окон... Ветры здесь теперь
живут – клавир, сожжённый в прах, листая.
И только ночь, и музыка, и мы –
как два крыла парящей синей птицы, –
здесь громы спят среди кромешной тьмы,
грозя вот-вот над миром разразиться.
(перевод с украинского
Валентина Варнавская)
Оксана Пахльовська (нар. 1956)
* * *
Нема ні стін, ні вікон, ані свіч,
лише холодні клавіші і руки.
Ти граєш і не музику, а ніч,
обвітрену століттями розлуки.
Я ненадовго, але ти не вір.
Я вже навіки, запитай у долі.
Вітри гортають спалений клавір.
Ні стін, ні вікон у твоєму домі.
А тільки ніч, і музика, і ми –
як срібні крила голубої птиці –
у космосі, де сплять іще громи
і обрій світу креслять блискавиці.