Занесений снігом двоокис осик
у вигляді осені нашої...
На тліні чорніючих мокрих підталин,
розмитого світла,
неясних сліпих силуєтів...
Прорізало сизим ножем,
ізігнутим,
...аркуш.
В незайманій Книзі Природи..
І стали на мить зрозумілі
мені
...і написи – хмарами в небі залишені.
...І
І регіт холодних струмків,
що вщент розплескали тремтячі,
у плесах,
примерзи сонця...
У відблисках лун,
що несуть від дихання морозного смерть...
Всім, всім,
хто не зможе,
і хто не посміє
та тож
...не повинен,
дожити
до ніжних твоїх пелюстків...
Моя весно!!!