Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
Години ці у цілковитій темряві,
неначе вічній, злій-презлій, для віч,
для ніжних-ніжних, можуть буть смертельними.
Неначе снігом червень замело.
Ми у пітьмі і холоді поплачемо...
І врешті-решт засяяло воно,
і насолоджуємося побаченням...
Та затягнувся Сонечка візит.
Напружено понурі очі мружимо.
Та не стуляємо до рисочок: висить
над нами Хмара, біла. Як морозиво...
11-19.06.2015