Життя непередбачуване дуже.
Вона кохала і він нібито любив,
А зараз вже до неї він байдужий,
Він почуття у серці задушив.
Вона раділа кожному "кохаю",
А він так підло і підступно їй брехав.
Він на її люблю казав, " я знаю ".
На другий день, вже иншу він кохав.
Вона ночами темними чекала.
Що ось коханий двері відчиняє.
Та на той час, вона іще не знала,
Що він в ту ніч, вже з іншою гуляє.
Вона так мріяла про щастя, про родину.
Вона хотіла радості й тепла.
Вона так мріяла про донечку і сина.
І про шматочок хоч якийсь добра.
Вона чекала, вірила, любила.
Чомусь вважала, що все добре буде в них.
Вона завжди образи всі терпіла.
Але не знала, що не буде більше їх.
На всі питання усміхався й цілував,
І знову йшов, куди, вона не знає.
І як би він хоч, щось там відчував.
Тов вже б відчув, як там вона вмирає.