Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2015/06/26/2848
Добежать до колодца по скошеным травам,
распугав блики солнца на донце ведра.
Онеметь от вечернего зарева справа:
столь же неповторимо, как было вчера…
И коснуться ветвей в лепестках оксамита*,
приласкать их ладонью, шершавой слегка.
Любоваться, как луг, что туманом облитый,
сыплет аистам зёрнышки рос по бокам.
Жажду в раз утолить, с самой первой попытки,
словно сотни веков я воды не пила…
Долгим взглядом лелеять небесные свитки,
что свернёт неизбежно вечерняя мгла.
И смерекой** на тёплом ветру встрепенуться,
покачнуться – так пахнут все соки земли.
На крыльце, принаряжены, дети толкутся:
маму нежно встречают, толпою, вдали.
*-здесь - бархат листвы
** - карпатская ель
Оригинал:
До криниці добігти по скошених травах,
і сполохати сонце на денці відра.
Оніміти, вечірню узрівши заграву, -
неповторну, як кожна з вечірніх заграв...
Доторкнутись гілля, в пелюсток оксамиті,
приголубити пальцем пошерхлим ледь-ледь.
І дивитись, як луг, що туманом облитий,
сипле роси-зерно біля ніг у лелек.
Зачерпнути води і напитись уволю,
наче сотні століть я води не пила...
Й довгим поглядом пестити неба сувої,
що згортає поволі вечірня імла.
І на теплім вітру, мов смерека тремтіти,
похлинутись - так пахне весною земля.
А на ганку стоять причепурені діти -
рідну матір стрічають, гуртом, іздаля.