«Всякому місту – звичай, права,
Всякий тримає свій ум голова…»
Живуть ці вірші вже стільки віків,
Тож розум і мій доторкнувся до них.
Звучать у «Саду…» поета пісні
І знову в турботах мої всі думки,
І думаю я, що змінилось с тих пір?!
Сучасна ось правда, така як колись:
Ось знову кутки тре Петро для чинів,
І дурить «купець» тих простих трударів,
На модний «манір» хтось зводить свій дім,
По панськи живуть в хоромах отих.
В трясці «володаря» - жага землі,
Хтось беспреривно стягає «куски»…
Поета й мене непокоїть лиш ум,
Обоє в полоні нав’язливих дум.
У нього і в мене турботи одні,
«щоб розумом ясним всі люди жили»
Послухайте, друзі, поета думки;
«Пред смертю всі рівні на цій ось Землі,
Тільки зневажить не всі її сталь.
Той, в кого совість як чистий хрусталь»
…Сучасну розмову ось так я вела
З поетом на ймення Сковорода.
З дитинства Шевченко його все читав,
Як «вищу науку його все вивчав.
Звертаюсь до Вас: - Тож, вивчайте і ви
Читайте науку Сковороди?!»
І лише тоді посвітлішає ум.
І стане так гарно і добре від дум!
2012р.