В цьому світі надтонких вібрацій, дивних дзеркал, перетинів викривлених площин загубити себе так легко. Та ще легше не знайти причин для продовження існування в координатах x-y-z.
Led Zeppelin у вухах і голові блюзує. Психоделія доходить до гомілок. Ковток содової, а потім півсклянки віскі з льодом. Люди, хто ви? І хто я? Грім в далині. На Марсі сьогодні чудова погода. Тут Бредбері спочиває. Дрімає в шезлонґу засмаглий. Зовсім, сердешний, перетворився на місцевого.
Карл-Ґустав Юнґ попереджав: "Don`t go black under your skin", але янкі його не слухали. Тепер хворіють на сплін. Жалкують, що вбили Шимоду Дональда, втративши надію на порятунок та просвітління.
Амінь! Кожен має вибиратися сам, якщо зрозуміє де опинився. Я умиваю руки. Не снідаю. Сідаю лотосом на шпагат. Концентруюсь на маківці. На розумінні. Живу тут і там.
© Copyright: Валентин Лученко, 2015