Пролетаріат духовного каліцтва,
весь Ваш вогонь - давно окам'янів.
Вся Ваша суть - зпаплюжена суспільством,
останій промінь сонця догорів.
Себе ховаєте в гранітний кокон,
довіра залишила ті серця.
Спасти себе вже недостатньо спроби.
Ви в собі вбили щирості дитя.
З очей сичить одна лише отрута
і в діях не вбачається добро.
Духовність втрачена - і ось така валюта,
заплачена за нинішнє кіно.
Акторів ролі, дії театральні.
В подобі драми світ для Вас повстав.
А далі...далі той слова фатальні
дли тих, хто ниций духом ще не став.
Одна таблетками збавляється дитини,
а інша прагне сина народити.
Одні, то за шматок хлібини -
готові щей сусіда вбити.
В одних любов - підкріплена словами,
у інших драми, суєцид, цинізм.
Одні не знають ласку мами,
а інших жре егоцентризм.
В одних карєра, дорогі автівки,
шампанське лється, мов фонтан.
Одні, не знають рідної домівки,
впадають в алкогольний стан.
Сюжет міняється, не змінюється плівка.
Ми так жевемо, той щасливі.
Бо замість серця вже готівка.
Нажаль, у людях вже нема людини.
Одні ховаються за стінами закону,
вмиваючи у крові руки.
А інші їдуть за кордони,
щоб, наче краще щось здобути.
Пролетаріат духовного каліцтва,
любові гостра недостатність.
Ви спалені на вогнищах суспільства,
ті - що вбачають в ньому радість.
Au revoir,Goodbye панове!
Я краще викинусь з балкону.
Ніж, жити по таким законам -
Не хочу! Не зумію... і не буду!