*** (http://vk.com/l.v.kostenko)
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм…ми минаєм…так-то…
А час – це тільки відбивання такту.
Тік – так, тік – так…і в цьому вся трагічність.
Час – не хвилини, час – віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання –
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, –
дивися: Час, великий диригент,
перевертає ноти на пюпітрі.
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Пусть подождут дела, Вы, явно, правы.
Я нагляжусь на солнце и на травы.
Наговорюсь с хорошими людьми.
Не дни минуют, а минуем мы.
Да, мы проходим... мы проходим... так-то...
А время - отражение лишь такта.
Тик - так, тик - так... трагична тут беспечность.
Время - не дни, оно - века и вечность…
А день, и ночь, и вечером свиданья -
Это лишь вехи нашего «минанья».
Это лишь миг, отрывочек, мажор.
Звучит мотив, а дальше - только титры…
Время (учти) - великий дирижер -
Перевернет все ноты на пюпитре...