Картаті сорочки, із запахом меду,
Тіло твоє, з п'янким смаком весни
Знаєш, мені більш нічого не треба
Аби лишень ти, приходила в сни.
Відкрите вікно та чай із лимоном,
Пожовклі шпалери і тіні геть голі.
Навіюють смуток, на душу мою
Що хоче заснути, й кохати весну.
Що хоче злетіти, й небо розбити
На голови людям із ангелів дощ.
Хай, кожен у світі вчиться любити
А не бити кохання, слідами підошв.
Ударами в спину, ударами в млеко
Сп'янілими рухами, гнилої весни.
Знаєш, мені більш нічого не треба
Аби тільки ти, приходила в сни...