Написано про тебе в книзі долі
Немало слів, та кожне - як отрута:
-Немає поруч, вигадана, мрія
Колись загублена,а потім і забута
Залишена на потім, вже не буде
Самотність виправдовує нестачу
Можливо вже і зустріч не настане
Бо я не маю в цьому світі вдачу
Кричать слова, вдираються у душу
Відмітки ставлю там де відболіло
Колись я бачив зорі в чорнім небі
І вірив в те, що Сонце десь горіло
А що тепер?Замерзнути, згоріти?
Розтанути у власній безнадії?
Це дуже просто згинути навіки
Але куди ж подіти власні мрії?