ДО
Неначе сонце шлях стелило,
яким думки гіркі повзли.
І клен з долонями в щілинах,
і ми були на небо злі.
Пересихали Псел і Ворскла,
було зело ледь-ледь живим.
А клен ховав долоні в зморшках
і роздратовано шумів.
ПІСЛЯ
Неначе добрий дощ укрАв шлях,
яким неспинно сумнів плив,
і зрозумів я: ти - найкраща,
і задзвенів твій срібний спів!
Неначе добрий дощ укрАв шлях,
яким до нас текла печаль...
А клен сушив долоні в краплях
і задоволено мовчав.
22-28.06.2015