…я б хотів запам’ятати радісні сни,
але вони не йдуть у безсоння,
не шепочуться із листям, про почуття…
просто вони без настрою,
не хочуть існувати…
здається, що зупиняється час,
але то тільки здається!..
за прочиненим вікном
сумні думки штовхають небо,
ніби прокладають невидиму дорогу…
мовчки заповнюють кімнату
привиди моїх уяв, відомих лише мені.
вони метушаться у темряві,
хапаються кігтями ковдри…
муркоче голосно кіт,
дряпає провалля тиші
сплющених темрявою стін,
зморених за день очей…