***

Свої блакитні крила розправляє вечір,
Несе зі степу  хвилі пахощів полину,
За обрій сонце знов готує втечу,
І сутінками туга в серце лине.

Говорять, сонечко, сідаючи у море,
Зелений промінь посилає на прощання,
Хто поглядом його впіймати зможе,
Тому невдовзі посміхнеться щастя.

З тобою стоячи над морем на обриві,
Ми на зелений промінь часом полювали,
Та видно, хвиль морських високі гриви
Його побачити, на жаль, нам не давали.