Я чекала дощу, аби написати тобі декілька слів
Про нестримне бажання, що охоплює мене досить часто
Вона має безкінечність прикметників і дієслів
Адже, ти не звичайний перехожий, не абихто
Зруйнувавши всі закони і теореми,
Ми зустрілися однакові,
Збудувавши, щось на кшталт пірамідної апофеми
Ми і справді, досить нестримні і чудакові
Можливо, нам вистачить всього слова щоб посперечатись,
І всього краплю градусу аби все взірвалось.
Це нестримне бажання переповнює,
І час вже сказати
Нас щось і справді ототожнює,
Але що я не знаю, тож не стану брехати
Щось, через що зупиняються погляди,
Руйнують логічні людські принципи і заборони
І нехай розпочнеться війна, і подекуди летітимуть снаряди
Але я не стану вірити в прості і банальні такі забобони
Якщо ми зустрілися це не значить,що це доля, аби що
Якщо ми знайшлись це значить – я ніколи не забуду тебе…нізащо
Йоганн Вольфганг фон Ґете:«Зупинись мить!Ти прекрасна!»