Маленька беззахисна квітка,
у люті зимові морози,
На землю тверду непривітну
Гарячії сипала сльози...
Їй марилось сонце і літо,
У снах її ніжно рожевих
Усе навкруги вічно квітло
Під музику пташок веселих.
А в дні як страшна хуртовина
Безжально хлестала в обличчя,
Вона так кричати хотіла,
Та квітам волати не личить.
Бідна квіточка мужньо терпіла,
Бо знала, що прийде весна,
Затріпочуть пташинії крила,
Настане щасливе життя.