Не думала я, що спогади теплішими за ковдру можуть бути,
а фото щирішими за деяких людей.
Очі свої напроти твоїх я закрила.
як ніким не розправлені крила, відпустила моя невідомосте,
ти лишився десь тінню свідомості.
І від себе даремними втечами, але все ж, не розкажу про тебе нікому.
І нехай пам'ять моя заперечує, лиш одній мені, те щастя буде відомо.
І хвилина душу не зігріє, і година миттю пробіжить.
І секунда більше не лікує, та тепло твоє у середині уже не болить.
І роки проходять ніби дні, І обійми наші уже не бушують в мені.
Любила? Так. Носила в грудях щем.
І на губах солодкий гіркне джем.
Ти в пам'яті мої будеш повік.
Але не більше. Бо що ж скажуть люди.
Любов мою до страти час прирік.
Не ті зіграли почуття етюди.