Очі заплющу, залишу й забуду
Опіки літні, зимову застуду,
Кавову гущу і вироки суду,
Що розчиняються в натовпі люду.
Вдень і вночі непомітно прибуде
Наче метелик на спині верблюда,
Наче сріблясті морські баракуди,
Хоч і звичайне, а все-таки чудо.
Човен на хвилях гойдатися буде,
Збільшуючи коливань амплітуду,
Поки життя віднаходиться всюди,
Зникле без пам’яті десь на Бермудах.