Думками лину в батькiвську хатину,
Де пахне м'ятою I чебрецем,
Де мальви притулились коло тину
I кручений панич поповз на клен.
Садочком оповита,наче паннна,
Уквiтчана трояндами й бузком,
Стоiть старенька,похилилась,хата.
Iй смуток помережив вже чоло
I вiкна-очi дивляться похмуро,
Журливо докоряючи менi.
В них iскорки життя давно потухли,
Iх загасив, злий,вiтер-буревiй.
Та ще буя ,буя садок, грайливо,
I ластiвка звела,своэ,гнiздо.
Стрiча цыбатий бусол шанобливо,
Господар-дятел облiта садок.
Так вабить,миле, батькiвське обiйстя,
Де мрii починали свiй полiт,
Хатина коло,чарiвного, лiсу
Старезний дуб,якому вже сто лiт .