Я хочу заблукати в якихось теплих лабіринтах.
Де мені ніхто не завадить.
Де мене зрозуміють та підтримуватимуть в важку хвилину.
Іноді здається життя до мене - не справедливе.
Закутатися навіть не в теплі обійми,
а в саму звичайнісіньку ковдру.
Заплакати в куточку, забути що було.
Втратити минулі сторінки життя.
Почати нову історію з чистого листка.
Невже людям так важко вірити одне одному?
Ні! Вони ж стадо баранців,
Які підкоряються своєму пастухові.
Важко довіритися після стілької брехні.
Після страждань та не досипаних ночей.
Але спробувати треба!
Почати з початку і нікому про це не казати.