Хочу дощу! Довгого, добового. Щоб лив, як з відра, стишувався, потім знову і знову виливав на спраглу землю водоспадами небесну вологу.
"Дощику-дощику, звари мені борщику". Напувай мій садочок. Наливайся у цебра, діжки та корита. Земля спекою потріскана, кротами порита прагне тебе, як Зоря Ярила, як сіверка вітрила ружі.
Дуже тебе прошу, пролийся на луки, на став, на річку. Випери листя, траву, порічки червоні та жовті, чорну ожину та білу шовковицю. Цю днину чекали ми два місяці, як Божого Сина, чекають ті, хто сили не мав або втратив.
Дощику-дощику, падай скоріше, шляк би тебе трафив!
© Copyright: Валентин Лученко, 2015