***

Верхівки дерев стали голі,
як ота порожнеча всередині мене,
До роздоріжжя дійшли наші долі,
а потім розбіглись,
Далі я йтиму,певно,без тебе.
"Та то на краще" - кричить підсвідомість.
"Невже ти захочеш тонути у морі?у морі зі штормом,штормом із болі."
Я згодна із нею.
А серце кричить у протестах щоночі.
Я вже потонула,і більше не хочу.