http://www.stihi.ru/2015/04/14/10203
Щось шепоче чаклун, заколисує.
Вже розлився туман молоком
над казковою річкою тихою,
місяць виплив з-за хмари тайком.
За дівчатами стежить пригожими,
що віночки на щастя плетуть.
Кажуть – судженого приворожує, -
більш не можна спокійно заснуть.
Срібним світлом холодним закутані,
хороводи русалки ведуть.
Ніжки білії в роси узутії
над землею в повітрі пливуть.
Їх мелодія мрійно-сумливая
серце чуле у лід закує,
стисне душу ласкаво-чутливую,
і з собою у вир забере.
У Купальськую ніченьку темную
квітка-папороть вабить, цвіте.
Сили темні страшать всіх обличчями,
та приховують щось дороге.
Незвичайна та квітка, коштовная
на світаночку зникне на рік.
А щасливому доля дарована,
і життя без турбот, і без бід.
Горить вогнище, сипле іскринками.
Нам розкриють всі тайни свої
наші предки, що стали травинками…
Бо Купала уже настає!
Липень, 2015р.