Цей вірш йде із України,
З серця, єдиний дім де вона ще є!
А ви її зґвалтували гади, обікрали,
Вона в лахмітті стоїть і плаче,
Ви брешете мені в очі,
Що я живу і виріс на Україні,
Я її ніколи не бачив, тільки відчував!
Вона в мені, любов її живе в мені!
Хтось казав на чужині,
Що ми із третіх держав цього світу!
Як по мене, це краще,
Ніж жити, як ви, раби системи!
У вас є такі річки й степи?
Ви цього не помічаєте,
У вас немає душі у вас немає ні-чорта!
У нас в країні розвелися,
Сепаратисти, тітушки, терористи,
Бандери, фашисти!
Це наші люди винні в цьому,
Самі з себе вигнали Україну,
Тим показали, що ми вже не родина!
Ти кажеш "рашка", чи триколор,
Я кажу Росія, з прапором трьох кольорів,
Коли ворог в тебе на землі,
Ти шукаєш його в другій стороні,
Коли ти патріот, будь для країни сильний,
А ти воїн інтернету, ти ідіот телевізійний!
Перший поганий, так другий і до п'ятого,
А сам ти добрий? Ти до сусіда злопам'ятний!
Який в тебе брав воду, та не віддав відра,
Такі люди тут кажуть, що вони на сторонні добра!
Я був би радий побачити солідарність,
Але бачив тільки вигоду, й невдячність!
Прикро, що навіть в цьому вірші,
В мені люди побачать зрадника,
Ще дужче, розуміти,
Що ми з однієї країни,
Прикро, цього не зупинити,
Це не потяг тут нема гальм!
Я не знаю з відколи це все?
Це навіть стидно,
Не можу вийти на парад дев'ятого травня,
Тому що там перемоги не святкують,
Там перемови і знову політика,
Не знати, ще гірше цуратись історії,
Люди це дико, не поважати переможців наших!
Я вперто не піду, не вліво, не вправо,
Мій дім тут, а цьому я радий!
В мені є моя Україна,
Я той чия держава сама сильна.