Гэй

Александр Викторович Локтионов
Смерть - або яка,
Зовсім ніяка,
Вона нє дужи добра,
Якась чудна, та - без нога!

Вона усіх лякає,
Й трошкі, десь і чомусь грає,
Іще щось, колись - завжди напєвно,
Усіх о чомусь запитає?

Зоповідаі казку,
Можливо,  також в лісі,
А може, та на річці,
У горах, теж стримати.

Коли того нє бачишь,
Вона завжди чекає,
Та на дорозі, в човні,
Навіть, за літаком літає.

Так всеж, усіх - чапає,
З радістью встречає,
У сусідній дім зайде,
Горілки чарку - тєж тримає.

Так нам чому - скаржитися,
Всі о тама будемо,
Будьмо, ріж куме сало,
Тещу так, згадаємо.

Все-ж була, добра людина,
Скільки кров -по пила,
Ну нічого, спивай ту пісню,
Вона-ж не чуралась, а як, - так кохала.

2006