Купила чобітки малому мати.
Обувши радісно обнову,
Я майже підстрибцем пішов гуляти.
І треба ж статися такому –
Неперевершена сільська співачка,
Грайлива, втроє старша Фрося,
Вся в ластовинні і з рудим волоссям,
Притисла до грудей і почалося:
«З тобою поберусь я залюбки,
Віддамся за червоні чобітки».
Та ще і поцілунок прямо в губи.
Від реготу дзвеніли вікна клубу.
Прибіг додому, стримуюсь від плачу:
«Не буду їх носити, це дівчачі!»