Упало Сонце в полини
Та й покотилось бур’янами…
Сховалось десь на тій межі
Між осотів із кураями.
Куди ж воно отак спішить,
Ледь попрощавшись із полями?
І що зустріне там за мить?..
За океанами й морями?
Чи ж є там калиновий гай?..
Струмочок жвавий та дзвінкий?..
Чи може є там справжній Рай?..
А якщо є… то він який?..
Такі питання та думки
Щовечір в голові снують…
На небі – розсипом зірки…
А думи – спати не дають.
Все мріється, що буде Мир,
Любов і радість на Землі…
А у калиновім гаю –
Співати будуть солов’ї…
Як у тім лагіднім Раю,
Що так намріявся мені.
28. 04. 2015 р.