***

Як не соромно вам, панове.
Сидите в золотих кабінетах.
Чи ж вам мало людської крові?
На могилах вам стелять бенкети.

Поховались в своїх кулуарах,
Боягузливі сучі діти!
То не ваші сини страждали,
Там не ваших дітей убито!

Ви себе та й не нагодуєте.
Все вам мало, вам треба більше!
На кістках фортеці будуєте.
Ну чекайте ж...
Вам буде гірше.

Бо підніметься вся країна,
Розірве кляті кайдани!
І воскресне народ з руїни,
І запалить усі майдани!

Не врятують вас ваші стіни,
Ані гроші, ані промови.
З вас народ спитає: хто винний?
Де ж це ваше "життя по-новому" ?

Ви з народом рахуйтесь, панове!
Гроші, то не уся ще сила.
Бо нічого не варте слово,
Що не веде за собою діла.