…переполохана ніч холодом душу обвіє
струменів скреснуть вогні, вселиться в серці надія!
барвами збуджений світ росяний ранок сколише,
стрінемось в мріях своїх, в осінь спочутливо-грішну
в шалі життя, з протиріч сплутані сльози з дощем
падають з листям до ніг, бачимо в них ми себе…
без запитань, зайвих слів, дарить Любов ту безмеж,
де лише болем за біль платимо з власних джерел…