…кинуть на злочин сліпі забаганки
стомлену душу у грі за коханням.
ніде від болю ховатись, тікати,
правди од світу у неба благати
нічого вітру жалітись на долю –
вільний по собі, а все таки воїн!
словом не виправить думи бродячі,
сам вітер рветься вогнищу в пащу.
Вічність і так бездонна, й безмежна…
вкрадене щастя ніщо не поверне…
тільки б не стати в грабунку тім винним…
тіні з минулого встануть видінням
пройдуть по пам’яті спалахом дива
стане минуле іще більш щасливим!
розворушили самі ми, ту бучу,
бути б підвладними Вічності руху…