Дитинство розгубилося,
Лиш спомин ніжить нас,
Воно ще довго снилося,
Як найдорожчий час.
На мить, щоб повернутися,
Побачитися з ним,
Ласкаво посміхнутися,
Без винятку, усім…
На жаль, квитків немає,
У ці святі місця,
Та доля не вертає,
Благаймо до кінця.
На мить, хоч повернути,
У батьківську любов,
Душею відпочити,
Пірнути в щастя знов…
Автор Геннадій Сівак.
22 липня 2015 року.