Ох, люди на слова такі жорстокі!
Так мовлять нишком і забудуть вмить.
А ти, тим часом, не знаходиш спокій
І думаєш як мокрі очі осушить.
Хай хтось сказав те жартома чи ненароком,
Недумаючи, - ляпнув і пішов.
Та слово те - не горобець,а дикий сокіл,
Що гострим клювом шлях до серця віднайшов.
Ох,люди на слова бувають щедрі!
Як скопиться колись сум на душі,
То виплеснуть вони всю злість на тебе.
Їм полегчає...Ну а ти вже потерпи.
А потім чуєш "Ну пробач","Не ображайся",
Так,наче слів тих не було зовсі'м.
Та все почуте,як ти не старайся,
Навік залишиться у пам'яті людській.