Гомонiла знову нiч,
Забажала таку рiч...
Шепотiти перед сном,
Йти до нас iще з добром.
Дарувала також ласку,
I манила нiжно в казку.
Нiжила сон та плекала...
I тебе в нiй змалювала.
I що раз то навмання,
Йшла сама,й вела щодня,
За собюою яснi зорi...
Та зловивши хвилю в морi...
В сад чарiвний принесла
Трави й зелень полила.
Розсипала в небi зорi,
Он вони такi прозорi.
Гомонiла,ворожила,
Шепотiла...нiжнiсть сила.
Говорила нам до речi,
Огортаючи за плечi...
Дивну,чудну,нiжну рiч,
Спи маленька,прийшла нiч.
(Понкратова.О.В.)