КРИВАВИЙ ДРАКОН
В Галичину приїхав гість,
Із міста Вашингтона.
В дарунок мешканцям привіз
Кривавого дракона.
Публічно обіцяв шахрай
Народу України,
Що розцвіте їх рідний край
Під крилами звірини.
Засяють золотом міста,
Заграють винні ріки.
І буде нація свята
Прославлена навіки.
І якщо визнає народ
Могутню звіра владу,
То від святих його щедрот
Він щастя буде мати.
Слова бриніли, мов струмок,
І душі полонили.
Сердець торкнулись пелюсток
Та розум помутили.
В брехню солодку шахрая
Народ повірив щиро.
Прийняли дар у крутія
І викохали звіра.
І ось, у світ прийшов дракон:
Боки лускою вкриті,
Мав жало, наче скорпіон
Та довжелезні кігті,
Гострющі ікла, як вампір,
Очиська пурпурові.
До того ж, ненаситний звір,
Жадав людської крові.
Злетів дракон у височінь,
Розправив свої крила.
Накрила землю чорна тінь
І сонце затулила.
Закляк від страху білий світ,
Не в силах боронитись.
А звір — відправився на схід,
Щоб кров’ю причаститись.
Багряні води розлились,
Свята земля палала.
Там, де звірина сміючись,
Торкнулась своїм жалом.
Пекучі сльози лив народ,
Та звіру не корився.
А захід — все чекав щедрот
Та перед злом хилився.
Але страшного суду мить
Не обмине людину.
І суд настав! Дракон летить
На захід України!
Залився кров’ю небокрай,
Піднялись хмари пилу.
Благали люди: “Не вбивай!
Господарю, помилуй!”.
Була жорстока та страшна
Подяка від дракона.
Не від солодкого вина
Ріка була червона.
Блищить вогнями Вашингтон.
Могутня його сила!
Перед господарем дракон
Склав чемно свої крила...
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(липень 2015)