…коли гордість свою
віддаєш на пожертву,
чиясь помста тобі стане на заваді жити
у пам’яті тих, кого любить душа, любиш ти…
пестить серце щомиті цілунком Любові,
бавиться, разом із вітром вбиває по крихті тебе
Невідомість… і безсилі до змін минають
не виходячи дні із полону самотності вдвох…
у чарах музики і слова забувається все,
усі, хто товариш і ворог, був, чи були…
після, знову покличе до боротьби,
подвоєної у шрамах літами тих,
хто мовчки зрікся своїх прав,
згубивши молодість...
бавлячись життям,
як іграшкою…