Заснув тоді я лиш під ранок... -
Бо ти в думках моїх була,
бо серце билось, як підранок,
душа мовчати не могла.
Душа від радості співала;
молитись бралася не раз:
за тебе Господа благала,
за мене, за обох - за нас.
Хвилини зустрічі з тобою
в моїй уяві знов цвіли...
В той день ми долею самою
докупи зведені були.
В тобі природність і шляхетність,
розгадка всіх людських чудес...
О, Жінко! - Маєш ти причетність
і до Землі, і до Небес.