…ввібрало у себе тишу
нічне небо,
вгорнулись дерева-міста
у морок,
довгою смугою до ранку
потягнувся час…
раптом дмухнуло повітря,
забряжчав грім,
сльози Світу збудили море,
спокій міста,
на поспіх гналися швидше
шини авто…
із неочікуваного хвилювання
під зливою
зашумів ліс, аж згіркло від каяття,
і прозріння,
ніби то, наступає страх, що втікає
від істин!..