(69) СТИХИ О ДНЯХ НЕДЕЛИ, МАЛОРОССИЙСКИМ НАРЕЧИЕМ НАПИСАННЫЕ
Чом не чуть недiльних сопiлок,
Одрання горланить вороння? —
Бо надходить день понедiлок,
Сiрий-сiрий, наче мишаче вбрання.
Ох, не кожному личить мантiя,
А корона дiамантова — тим бiльш.
Знаєш, пане, ратинове дрантя
Для початку пiдходить незгiрш.
Вибиваймо ввечерi корок
З однiєi або двох пляшок.
На вiвтар похмiлля лiг вiвторок,
Дня вчорашнього пом'якшуючи шок.
Мука-бич у руцi в чабаненка,
Мукає та ремигає череда.
Україна хто тобi? — Ненька.
Що за день сьогоднi? — Середа.
Чи твої, чоловiче, до сiрки
Не принюхалися нiздрi й до тепер?
Iз часу розчахнутої дiрки
Пацюком вистрибує четвер.
I дратує така дурниця,
Як, наприклад, пiд оком синець.
Аж нарештi птиця-п'ятниця
Сповiщає: свiтовi — ба тижневi — кiнець.
Але муляє мозок турбота,
В серцi ж, як у нирках камiнцi.
Зберiгає буденний субота
Вираз на семiтському лицi.
Крутиться город у бадиллi,
Ломить поперек, i лупиться спина.
Не дiждати декому недiлi,
А як прийде — надто земляна.
Декому в травневому тижнi,
Хоч каштани квiтнуть i бузок,
Згадуються весни колишнi,
I рипить-спiває час-вiзок.
Вiн уже не дiрка й не паща,
Їде, всiх везе, душа живе.
Але все це, пане, нi на що.
Я вважаю, брате, за краще
Вигадать що-небудь нове.
Гей, новеньке та ще новiше.
Подивися — а йди-но сюди:
Ну коли таке буде, коли ще:
Вiтер гiлку та зiрку колише,
Зовсiм не торкаючись води.
Вигадаю, трошечки вижди
I за комiр не треба трясти.
Хай лишень закiнчиться тиждень,
Щоб наступний розпочатися не встиг.